Вчора їздила до батьків. Посиділи трохи, трохи випили. Покалякали з мамою на жіночі теми. Так мама потім кинулася в плач, розповідаючи мені, як я неправильно живу. Заспокоїла її як змогла, а під вечір сіла в літака і поїхала додому. Якийсь неприємний осад на душі таки залишився. Додому не хотілося, то я зателефонувала Райці. Але вона з своїми дієтами нескінченними хіба може виділити хвилинку-другу для партійного товариша, та, чого вже там гріхи таїти – просто для жінки, хорошої подруги? Ні. Як виявилося, не може. Тоді я набралася духу і набрала номер Віктора Федоровича. Він був з друзями на полюванні природі, тому я досить стисло розповіла про стан справ у регіоні і натисла відбій. На душі наче полегшало, але все одно хотілося випити. Тому я пішла до супермаркету і вибрала пару пляшок амброзії. А як розраховувалася на касі – побачила, що на новій стогривневій купюрі – обличчя молодого Ющенка. Настрій знову впав, і я банально напилася. А я жінка слабка, і мені сьогодні дуже зле. Манала я тих батьків з їхніми варениками. Наступного разу ліпше на шашлики з мужиками партійцями поїду до лісу.